Мавпяча родина

з рубрики / циклу «Про долю»

Дуже гарні в мавпи діти,

Є чому тепер радіти,

Заради них їй треба жити.

Біля діток припадає,

День і ніч не спочиває,

Геть про себе забуває.

Деруть носа малі діти,

Як довіру заслужити,

Куди йти і що робити?

А вони все не вгавають,

Гіркі сльози проливають,

На життя все нарікають.

Як проблему цю владнати,

Жах бере – в них мавпа-мати,

Сором це комусь сказати.

Оце так, оце сімейка,

Невелика й не маленька,

Шкода, що лиш мавпа ненька.

Ну, а батько був горила,

Десь нечиста підхопила,

На суху гіллю вчепила.

Мавпенята її діти,

І не їм її судити,

Та коріння не ганьбити.

м. Славута,