Почорнів Дніпро

з рубрики / циклу «Про долю»

Почорнів старий Дніпро,

Притуливсь до кручі,

Ходить, бродить всюди зло,

Простори ж могучі.

Рвуть земельку на частини,

Кляті воріженьки,

З того ще й раденькі.

Чи ти чуєш те, Тарасе,

Чи бачиш те горе?

Україна гірко плаче,

Доле ж наша, доле.

Сплюндрували, що могли,

Віру в серці вбили,

Намутили всі води,

Мовби й не любили.

Я старий та не сліпий,

Все те лихо бачу,

Чому світ такий страшний?

Не раз з того плачу.

А ти з кручі подивися,

Що діється всюди,

Щиро Богу помолися,

В чому ж винні люди?

Терпить горе простий люд,

За що йому кара,

Нехай в прірву іде блуд,

Він для нас не пара.

Так журивсь старий Дніпро,

Хвилі в кручу бились,

Мов топив у воді зло,

З Тарасом молились.

м. Славута,