Де правду шукати?

з рубрики / циклу «Про долю»

Важко сказати, де правду шукати,

Звідкіль коріння те росте,

Кому не лінь – стали рубати,

Їм для розваги так, пусте.

Горем бита плаче мати,

Син відійшов у небуття,

Звідкіль його тепер шукати,

Чому знівечене життя?

Сховали у в’язниці правду,

Ще й закували в кайдани,

Думали дадуть для неї раду,

Та плаче гіркими слізьми.

Крізь сльози день і ніч співає,

Той клич на волю в даль летить,

Вона жива те кожен знає,

Душа знедолена терпить.

Лунає гімн поміж хатами,

Високо в горах чують люди,

Загоїть, хто тій правді рани,

Скільки брехня блукати буде?

Мов ті собаки – озвіріли,

Гризуть, немає тому впину,

Кликами шию їй здушили,

Хочуть згубити Україну.

Кров’ю вмились та все мало,

М’яса давай їм, ще давай,

Серце сильніше битись стало,

Їм не згубити вільний край.

А їм все мало, мало, мало,

Та кайдани тріщать щоднини,

В’язниці сонце засіяло,

Не вбити неньки України!

м. Славута,