Маріанна Хмаринка
Хмаринка летіла маленька,
Мов мрію носила легеньку,
Мов бачила тисячу літ,
Відколи стоїть уже світ.
І сонце - мов камінь коштовний,
Шле промінь ясний, неповторний,
Це все непорушне завжди,
Відколи існуємо ми.
І безліч незнаних просторів,
Численні галактики, зорі,
Не прагнуть узріти люди.
То що ж вони бачать всюди?
15.04.2014 09:14 © ... => Світлана Рачинська |
Дякую щиро! |
14.04.2014 19:00 Світлана Рачинська => © |
 Дуже милозвучно!!! |
14.04.2014 15:53 © ... => Тетяна Белімова |
Дякую! |
14.04.2014 09:20 Тетяна Белімова => © |
 Гарно! Навіть у ранньому проглядається поетеса Маріанна із її умінням у буденному побачити щось живе й оригінальне! |
13.04.2014 12:10 Ганна Коназюк => © |
 Милий віршик!!!)) |