11.08.2010 00:00
-
1101
    
  - | 1  
 © Моля

Самотність

Самотність… Останнім часом це почуття дедалі частіше заглядає в гості. Приходить зненацька, захоплює повністю, витісняючи всі інші і залишає по собі тільки безнадію. 

Самотність – коли в твоїй душі кипить і шаленіє крик. Крик, почувши який, можна зрозуміти, що я все втратила. В мене немає мети для життя

Самотність – коли стримуєш крик болю та відчаю, і з незворушним виразом обличчя живеш далі. Живеш так, як завжди, начебто нічого не сталося. Штучно усміхаєшся і радієш за інших. 

Самотність – коли ти є білою вороною. Коли тебе ніхто не намагається зрозуміти, бо ти інша, ненормальна. 

Самотність – коли нікого немає поряд у скрутну хвилину. Саме тоді починаєш розуміти сенс справжньої дружби і … трошки по-білому заздриш тим, у кого є друзі. 

Самотність – це не свобода. Та свобода, яку так важко здобути у цьому жорстокому світі. Свобода, досягнувши якої, починаєш замислюватися, чи справді ціль виправдовує методи її досягнення. 

Самотність – моє благословення і прокляття водночас. Боляче! Боляче, коли відштовхуєш від себе близьких людей. Чому?  

Страшно. Я боягузка? Не знаю… Не хочу відчути біль від втрати, страждання через непорозуміння і зраду. 

Самотність… Скільки я себе пам’ятаю, ти завжди була поруч. Був час, ти відходила, ховалась у тінь. Але не зникала назавжди. Минав час. Кришталеві замки розбивались, рожеві окуляри теж. І ти поверталась, з іронічною посмішкую на устах і ніби промовляла: «Привіт! Я знову до тебе у гості». 

Самотність… Моє прокляття і благословення водночас. Ти даєш мені свободу і заковуєш в кайдани. Ти даєш мені натхнення, а за це приносиш біль. Я ...я не миритимусь з тобою. я буду боротись і … програю.  

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!