Сонет самотності
Вбивай мене повільно до кінця
І не дивися на усмішку звичну -
Вона минає. А ти будеш вічно
Підкравшись, проникати у серця.
З тобою не зрівнятися мені
Умінням розривати на частини
І додавати відчуття провини.
Ти у душі. Ти на самому дні,
І глибше не лишилось відчуття.
Летить твоє відлуння пустотою,
Все навкруги пронизане тобою.
Самотність - ти і є моє життя,
Ти моя радість і моя печаль.
Тебе люблю? Ненавиджу! На жаль...
29.03.2010
