Пустка

Край лісу покинута хата  

У хвилях бузку потопає, 

Бузкове галуззя крислате 

Під самий поріг підступає. 

Вже більше з відром до криниці 

Ніхто не ходитиме зроду, 

Лиш місяць коли круглолиций 

Загляне в застояну воду. 

Давно ту хатину лишили, 

Давно стороною обходять, 

Усе бур’яни заглушили, 

Під тином лиш півники сходять. 

Та ще коло тої криниці 

Калини кущі засихають, 

А вибитих вікон зіниці 

Ще просять про щось, ще благають.