15.06.2014 21:56

для всіх

264

3 | 3

 © Андрій Осацький

Нічна пригода

Незважаючи на глуху ніч – дорога між лісовим господарством та містом освітлювалась сріблястим місяцем. Інколи небо затягувало хмарами, але вітер знову розігнав їх. Калюжі на розбитій асфальтованій дорозі мерехтіли бляклим світлом. Стояла рання осінь, мжичив осоружний дрібний дощ. П`яний до неподобства податковий інспектор Валерій Барсуков самотньо стояв на узбіччі, вчепившись перебинтованою рукою за тонкий стовбур берези. Хитаючись з одного боку в інший, він з надією вдивлявся в темряву та відчайдушно махав вільною рукою, сподіваючись зупинити машину. Усе марно: машин мало, зупинятися ніхто не бажав. Валерій подумки проклинав себе за проявлену легковажність: це ж потрібно було - погодитися їхати святкувати закінчення перевірки чортзна-куди. А саме в лісництво. Відпочив він, звичайно, на відмінно - стіл ломився явствами, горілка лилася річкою, та і лазня видалася на славу. Тільки ось опівночі у Валери Барсукова прокинулася совість або швидше відчуття провини - дружина то не знає, де коханого чоловіка носить. Перехвилювалася, напевно, бідна. Ще не звикла, що чоловік зараз відповідальну посаду займає - роботи зараз більше стало, доводиться затримуватись. Загалом кинув Барсуков своїх побратимів-товаришів за чаркою у будинку лісника, а сам відправився додому. Витративши щось з півгодини на бродіння по лісу, він все-таки вибрався на дорогу. Нічне небо заволокло хмарами і дощ став сильнішати. Повіяло прохолодою так, що у Барсукова перехопило подих. "Ну, ось ще і захворіти не хватало", - подумав Валерій і притиснувся до берези. На плешиву лисину Барсукова стали падати краплі з листя дерева. Щоб вода не затікала за комір податковий інспектор підняв його і вгнув шию. Барсуков вже майже згодився з тим, що його карма – стовбичити біля цієї проклятої дороги, як раптом якийсь водій з добрим серцем зупинився поруч. Hе вірячи своєму щастю, він вскочив в цей старий «жигуль», пробурмотів слова вдячності і миттєво заснув. Через деякий час, Валерій Барсуков прийшов в себе і почав озиратися навкруги. Ось тут-то і почалася чортівня: за кермом нікого не було!!! Але машина спокійно їхала, що правда, дуже повільно. Барсуков спробував вирватися з цих проклятих жигулів, але руки після вечірки тремтіли і відмовлялися підкорятись. Кинувши мучити двері, він подивився на дорогу і зрозумів, що найстрашніше ще попереду. Машина їхала до кладовища, ворота якого у міру наближення до них повільно відкривалися. Барсуков став відчайдушно згадувати які-небудь молитви, але в голову лізло чомусь: "Боже, царя бережи". Податковий інспектор почав несамовито хреститися спочатку правою рукою, а потім для більшої впевненості і лівою. А машина все ближче і ближче наближалася до воріт кладовища. Перед очима Барсукова промайнуло усе його життя. Блідий і втомлений він підібгав ноги, і зімкнув перед собою руки в долонях, сподіваючись на допомогу Всевишнього та прощаючись з життям. Мабуть Бог почув його і сталося диво: з дощу, з невідомої пітьми вікна просунулася чорна рука. Вона в останню мить повернула кермо і тут же зникла. Машина звернула на рятівний поворот до міста. У цю хвилину на світі стало одним християнином більше. Між тим машина продовжувала повільно, сама по собі наближатися до міста. Попереду з’явилися вогники фонарів придорожньої закусочної. Тут бажання машини і пасажира співпали: вони зупинилися біля неї. Зібравши останні сили, Барсуков відчинив двері і випав назовні. Потім піднявся і кинувся до світла, до людей. У найближчий бар. Опинившись усередині Валерій замовив сто грамів горілки. Випивши залпом, Барсуков зрозумів, що життя не таке вже і погане. Слідом за ним до бару увійшов якийсь дуже мокрий і дуже брудний чоловік з похмурою фізіономією. Він теж замовив горілки, випив і брутально вилаявся. Барсуков після свого дивовижного порятунку відчув непереборну тягу підняти настрій цій людині. Він замовив йому горілки і співчутливо запитав, чому той такий похмурий. - Гребаний екибазтуз! Двигун застукав на під`їзді до міста. Всю ніч машину штовхати самому припало! Після цих слів у Барсукова на очах навернулися сльози. Він розчулився і замовив незнайомцю ще горілки.