Нічна ромова

з Акуджави

– Мій кінь притомився, стоптались мої каблуки.

Куди ж мені їхати – темна настала пора?

– Їдь за течією Червоної диво-ріки,

де Синя гора, моя радість, там – Синя гора

– А де ж та ріка, та гора – морок взяв у полон?

Якщо ваша ласка, скажіть як дістатись туди?

– На ясний вогонь, моя радість, на ясний вогонь,

прямуй на вогонь, моя радість, не важко знайти.

– А де ж він, той ясний вогонь і чому не горить?

Вже вік я блукаю у цих, непроглядних краях.

– Ліхтарник слідкує за ним, та напевно він спить,

напевно він спить, моя радість, до чого ж тут я…

Він далі поїхав один без дороги в пітьму.

Блукаючим поглядом все щось по небу шукав

– Ти що загубив, моя радість? – я крикнув йому.

А він відповів мені: – Ах, та якби ж я це знав!

02.06.2017р.