09.05.2014 22:36
18+
1637
    
  2 | 2  
 © Антоніна Грицаюк

Незабудки - квіти кохання

Незабудки - квіти кохання

з рубрики / циклу «Про долю»

Нарвала букет незабудок,

У нього були такі очі,

В серці печаль, вічний смуток,

Без нього жахливі всі ночі.


Руки тремтіли, пригортали,

З очей котилася сльоза,

Вірили, щиро кохали,

Все обірвала війна.


Сама собі квіти ті рвала,

Вже не один десяток літ,

Про нього завжди пам’ятала,

Давно відійшов в інший світ.


Приніс букет на прощання,

Чекай, кохана, не забудь,

Була та зустріч в них остання,

Буття її у чому суть?


Його чекала все життя,

Ті квіти ніжно пригортала,

І не було в тім каяття,

Вона навіки покохала.


Не повернувсь, страшна війна,

Його у неї відібрала,

Самотність ось така ціна,

Кохання все ж не розтоптала.


Голубить квіти, як дитину,

Тремтять поморщені геть руки,

За що лишив ти сиротину?

Уже б дорослі були в внуки.


А так одна, немов той перст,

Букетик квітів увесь статок,

Чи довго ще нести той хрест?

Минув давно сьомий десяток.


Ти молодий у небесах,

А я стара, немов цей світ,

До нині бачу тебе в снах,

Не повних маєш двадцять літ.


Пестила квіти та молилась,

Сльози котились, мов горохи,

Бач вони знову розпустились,

Нарвала вистачить на двох.


Букет стискали її руки,

В очах вже не було життя,

Тепер не буде вже розлуки,

Пішло кохання в небуття.



м. Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 12.05.2014 21:45  Ганна Коназюк => © 

Дуже болісно! Картинка і вірш у гармонійному поєднанні пронизують душу.

 12.05.2014 21:45  Ганна Коназюк => © 

Дуже болісно! Картинка і вірш у гармонійному поєднанні пронизують душу.

 10.05.2014 13:22  Тетяна Чорновіл => © 

Щемлива поезія!
Наша пам"ять не вмирає!