Солодке покарання
(Цикл "12-ть казок місяця")
І знову ніч на ложе снів простелить
Той спогад щастя солодко-голосий.
Чому розлука – крижана пустеля,
А дотики твої – цілющі роси?
Я звабила тебе… О так, я винна!
І знаю, що знайдеш для мене кару
Медову, і гарячу, як лавина,
Щоб душу віднесла у світ захмарний.
Прийди і покарай мене! – я грішна…
Я випити тебе до краплі хочу.
Прийди, почуй щемливий стогін тиші,
І голос казки, трепетний, співочий…
Убий мене жагучою стрілою,
Що змочена у місячному трунку.
Прийди і покарай мене собою,
Втопи у морі ніжних поцілунків…