Пане Олександре! Табаков, підмахуючи все, що запропонують путінські шавки, думає не про якусь там Україну... А про свій театр, котрий має в наступному кварталі отримати державні дотації... Про артистів, за котрих він в одвіті... Коротше, про всякі високі матерії, котрі не осягнути нам, сліпим кротам... І коли за ним прийдуть... він встигне прошептати Господу: я довше всіх опирався цьому нелюдському режиму... І сам в це повірить...
Вибачте, Олександре Миколайовичу, але нічого вони не зраджували! Вони завжди були такими - див. мій коментар. Ну як, приміром, Газманов може зрадити своє "офіцери-офіцери, за Росію, до чиєйогось кінця!"? (там, правда, було щось про свободу, але то вкралась помилка, я її виправив). Це ми хотіли їх бачити і прощали їм все. Допрощались. Колись я прочитав гарні слова: "Слабкий каже: мене обманули. Сильний: я дав себе обманути. Але більше не дам!" Будьмо сильними. Просто - будьмо!
Очень сильное стихотворение. Вот только прощать нельзя,разве что так, как мушкетеры прощали миледи, так можно. Фактически они предали все своё творчество. Не проклинать, не мстить, просто забыть и вычеркнуть.
Бог простить... А так - що ж, гарно. Читав вірша і плакав за тим, що не приїдуть до нас російські артисти. А потім витирав клаву...((( Йой, яка біда! епепепнпеппрнрарпгапг Перечитую старі інтерв"ю з "Бульвару Гордона". Вони ж усі, накосивши в нас бабла, поніжившись в наших готелях і попивши нашого коньячку, починали нам розповідати, що Україна сама - то "нєдоразумєніє", окремого українського народу нема і скоро ми вас як слід обнімемо... А ми їм за те - аншлаги... Що ж, зараз платимо по найвищій ціні. І в цій ціні - ті, хто в переважній більшості попасти на концерти не мали змоги... Гаманцем не вийшли... А ті, хто вийшли, доведись зараз Кобзону не побоятись фошиздів і приїхати, ще раз підуть. Аякже, ми ж не звірі! Хором тягнути будуть "Україна-ненька, матушка-Россия, заболить серденько у раднова сина..."
