Шукаю юності сліди

з рубрики / циклу «Про долю»

Стою, мов ланцюгом прикута,

Шукаю юності сліди,

Ще та дорога не забута,

Травою заросли стежки.

Роки летять, немов лелеки,

Все ж ще не видно сивини,

Водночас близькі і далекі,

Дорослі вже мої сини.

Душа ще юна, що казати,

Роки для неї це пусте,

Літати хочеться, співати,

А тіло зовсім вже не те.

Серце гаряче, кров пульсує,

Та інколи дає вже збій,

В голові думка все ж вирує,

Чого стоїш? Давай вже дій!

Поверни усе, що загубила,

Відчуй кохання іще жар,

Не по літах ти вже змарніла,

Від Бога маєш щедрий дар.

Не повернути вже назад,

Душі весна іще блукає,

Хай почекає листопад,

Осінній дощ ще подрімає.

Хай білі коні ще гарцюють,

Просто їм рано ще летіти,

Хай солов’ї пісень співають,

Пісням тим хочу я радіти.

Стою, мов ланцюгом прикута,

Така беззахисна, безсила,

Коханим й досі незабута,

А я ту віру розгубила.

м. Славута,