У ЇДАЛЬНІ,
3або Абетка на перерві
На перерві забігли до їдальні багато літер абетки, серед яких – завжди зголоднілі І, Ї, Г, ну, й, звісно, ті, які ніколи не наїдаються, яким завжди страв мало, - О, Є, С, Ф, Ю… Забігли і очам своїм не вірять: за те, що Ш заховалась за літерою С і шипіла, щоб її не чіпали, бо у якихось там словах прийшла черга стояти на місці якраз отій С (зокрема й у такому як «виШу» - «виСіти»); за те, що літера Щ весь час лінувалась і змінювала слово «розміщувати» на «розмістити» - так, щоб воно було без неї, - за такі провини Синтаксис з Пунктуацією взяли ті Ш, Щ, приєднали до горизонтальних паличок Т й виготовили непогані виделки. Для Ш і Щ кара дуже велика: прикріплені до Т – це ж яка ганьба! Тому що вона – ота Т – ще підступніша за них. Люди кажуть: «освіТа», «плаТи», «весТи», а вона ховається за Ч і Д – «освічений», «плаЧу», «воДити»…
- Ну, хто іще казав би таке?!. Літера Ж і навіть дифтонг ДЖ! Ви – безсовісні. Вам кажуть: «воЖу», а ви – «воЗити»… А дифтонг узагалі безсердечний, такий кострубатий і широкий, мімікрує, чомусь, тільки у Д. Йому кажуть: «воДЖу», а він – «воДити»… «воДити»… Хитрий.
- Що ви все белькочите?!. Дайте пообідати нормально! – обурилась О.
- Ти, кругла млинчихо! Коли вже нажрешся? І так, он, яка пузата! Лопнеш скоро, як твоя подружка С… - сказала В.
- Бідненька ти, бідненька, літеро В! Перетягнули тобі талію так, що й першу страву подужати не можеш. Що то за життя таке?.. Ніякого тобі задоволення і повного відчуття смаку від численних страв, - наче між іншим зазначила О.
- Ти… Ти… Ти – ватрушка недопечена, вареник глевкий, вінегрет учорашній! Ти як тільки причепишся до назви якоїсь страви, так можна вважати, що ту страву треба одразу до помий викидати, - образилась С. – І, головне, лізе на перші ролі. Без тебе «Вареник» був би «ареником», «Ватрушка» - «атрушкою»… Це ж краще, ніж з тобою попереду.
- Ото так твердиш, грамотійко! Гаразд! Тоді я на «Сир» казатиму «Ир», на «Салат» - «Алат». От ці страви прочухана тобі дадуть!..
- А от і ні… А от і ні!..
- А хто захоче вживати замість «Сирів» і «Салатів» - «Ири» й «Алати»?!.
Тут інші літери не втримались, як засміються. Засміялись і Синтаксис з Пунктуацією. Як раптом…
- Ой-й! – зойкнула Пунктуація.
Всі – глядь на неї – і бачать: виделка, зроблена Синтаксисом зі Ш, Щ і Т, розв’язалася і гострі кінці окремих літер ввігналися у рот Пунктуації. Така ж кара наздогнала і Синтаксис – за те, щоб вони так не принижували поважні літери і свої знання та здібності використовували за призначенням – обмежували хаотичність і безладність слів потрібними знаками пунктуації, а Синтаксис в межах цієї Пунктуації ще й логічно розставляв слова.