ВЧЕННЯ,
3або Абетка на уроках військової підготовки
Польові військові вчення – це не теоретичні уроки і навіть не практичні навчання на плацу. Абетчани вже здогадалися, що все буде максимально наближене до справжніх боїв. Літерам Ж, І, Ї, Ю, П, С, Апострофу і навіть М’якому Знаку легше далося, коли вони потрапили на полігон, бо вже чітко знали свої обов’язки: Ж – протитанковий «їжак», Ї – міномет, Ю, П та С – панцерник, а І – гармата на ньому.
А ось літера А, незважаючи на те, що вона – перша літера в абетці, не кажучи вже про Д, Л, М та деякі інші, розгубилися, опинившись на полігоні.
– Як це «не знаєте, що робити»?! – гримнув на них Знак Оклику. – Ви ж – готові укриття! Роздуйтеся лишень та змініть колір на захисний, такий собі зелено-рудо-коричневий – під колір грунту, піску, та рослинності. Бачте, на якій місцевості проходять наші вчення?!.
Ті вмить перетворилися хто на величезний військовий намет, що став слугувати для шпиталю, хто укрив під собою польову кухню, а хто – таємну грізну зброю, так, щоб противник і з космосу не зміг роздивитися.
Літери-близнючки Ш пошушукались між собою і вирішили піти на розвідку. Командир відділення, літера Р, не була проти.
– Р-р-розвідка – потрібна справа! – сказала вона. – Р-р-рушайте!
За деякий час розвідниці повернулися і доповіли літері Л, а вона – Знаку Оклику, що так і так, противник виявився дуже хитрим, підступним і брехливим. Триндів, що наступатиме напролом, а став обходити з флангів. Добре, що там – на флангах – перебували крапки, коми, дефіси і тире. Вони, хоч і не абетчани, але, так би мовити, активна група підтримки. Без них абетчани залишаються розрізненими й неупорядкованими, хіба що у шерензі стояти та вигукувати: А! Бе! Ве! Ге!.. Ю! Я! А от крапки, коми, дефіси, а ще пробіли їх організують.
Так ось, ворог і не помітив, що там де він мав намір несподівано напасти, перебували усі оті з групи підтримки абетчан. Як це можна було побачити Пробіла?!. Він же поробіл – прозорий! А, бач, був і все бачив: воржі настрої розкусив! Та й оті крапки, коми, тире й дефіси спробуй-но рогледіти?!
– Бійці А, Е, У, О, И! Ви – голосні, та ще й тверді! Чи ж не вам треба відбити ворожу атаку?! Бійці ДЗ, ДЖ, Ф, Х, Ш, Щ! Ви теж дійте відповідно до ситуації, допомагаючи твердим бійцям! – зкомандував Знак Оклику.
Дуже швидко ворог з флангів тікав у паніці, тому що водночас почув аговкання, улюлюкання, екання, огогокання, икання, дзизчання, джикання, фиркання, хекання, шекання, навіть відчув щипання. Ви гадаєте, що отаке бійці витворяли на словах? Та ні! Ні! То їхня секретна зброя такі звуки видавала, щоб збити з пантелику ворога. Тому й перемогли!
Зо вчень взвод абетчан повертався у твердому переконанні, що відтепер усі знають як перемагати навіть підступного й хитрого ворога.