ПЕРША НІЧ У СТУДЕНТСЬКОМУ ГУРТОЖИТКУ

Після того, як Юрія Соловейка зарахували до складу студентів, він разом з усіма поселився до студентського гуртожитку інституту мистецтв, в якому один поверх був для хлопців, другий — для дівчат, і так через раз.

У кімнаті, крім Юрія, мешкали ще три хлопці: Григорій, Іван, Олексій — усі першокурсники акторського факультету.

Так сталося, що Соловейко заселився до кімнати першим. І що він у ній побачив? Що побачив! О-о-о!!!... Свять! Свять! Свять! Такого юнак ніколи не бачив навіть у рідному селі — полчища клопів і прусаків! Вони вилазили з роздовбаної електророзетки, гасали навколо неї, відтак, перескакуючи один через одного, шмигали униз, на обідрану й зачовгану підлогу, заповзали на підвіконня, щось там жерли і метушились далі, розпорошуючись по стелі та протилежній стіні. Деякі на стелі не утримувались і разом зі штукатуринками звалювались прямо комусь на голову.

З матрацом і щойно отриманою постільною білизною від такого видовища майбутній підкорювач сцени скам’янів біля вхідних дверей, щойно зайшовши. Тільки погляд намагався упертися у щось естетичне. Аж ось побачив самописний плакат біля одного залізного ліжка: «Чого крутиш головою? Приземляйся тут — менше кусачої живності!»

Першої ж ночі новоспечений студент переконався, що то була щира порада.

— Вай-вай-вай!!! — крізь сон почув несамовитий крик свого однокурсника, який, було, міцно заснув після довгої дороги.

Ще один студент зіскочив з ліжка і ввімкнув світло.

Соловейко — луп-луп очима: на хлопцях клопів і прусаків — як диких бджіл біля дупла з маткою. Видовище не для слабких.

Поблизу їхніх ліжок були розташовані гнізда з електророзетками й електровимикачами. От уночі звідти уся рухома нечесть і повилазила.

Давай-но з нею хлопці «воювати», підмітати, обливати окропом, давити…

Аж чують: дівчата поверхом нижче заверещали. Гриша, звісившись через підвіконня, запитав:

— Що з вами, дорогенькі?

— Та вони тут по нас лазять! — чуємо.

— То попросіть, щоб не лазили, а ділом зайнялися…

— Яким ще ділом? Уночі-і?

— А коли ж ще таким ділом найкраще займатися?!. —

— Ой, вони кусаються! Допоможіть нам! Їх багато…

— Хлопці, перестаньте чіплятися до дівчат, та ще й серед ночі! — гукаємо, остаточно не второпавши, що ж мають на увазі дівчата.

Ну, Юрко з сусідами по кімнаті й поперлися на нижчий поверх, до тих дівчат, постукали у двері. Дівчата відкрили.

Фіф-фух!!! Ніяких хлопців-залицяльників там не побачили. А то можна було подумати, що, чого доброго, бійка ще може статися. Просто Юрій, Гриша, Ваня й Альоша у своїй кімнаті так «натхненно» і завзято пиряли прусаків і клопів, що ті ринулись до кімнат дівчат нижче поверхом. На них було сумно дивитися: обкусані неймовірно. У декотрих на шкірі висипали алергійні цятки.

Дівчата вже й не звертали уваги, що предстали перед юнаками майже голими. Але хлопці не витріщались. Навпаки, відвертали свої погляди якось убік. Хоча кожний з них вочевидь відзначив гарні молоді тіла — ну, такі, які й мають бути в актрис.

Звісно, що, маючи неоціненний досвід боротьби з прусакми, хлопці допомогли їм швидко позбутися несподіваної нечисті.