ДРАЖЛИВЕ ЛЮСТЕРКО
Маленька Лара, як завше, усілась перед люстерком та й заходилась милуватися собою.
- Хі-хі-хі!.. Хо-хо!.. Ха-ха-ха!.. – несподівано почула вона.
Озирнулась навколо. На ні, немає нікого, ніхто не підглядає, як вона сама з себе не намилується!
«Яка я вродлива!» - подумала дівчинка.
-Хі-хі!.. Ти – не вродлива. Ти – навпаки! – Лара знову почула той голос. – Чому ти крутиш головою? Це я говорю, люстерко твоє…
- Чому я «навпаки»?
- А придивись: твоє праве вухо у мене стає лівим, і праве око – лівим… Все твоє ліве стає правим, а все, що праворуч, опиняється з лівого боку…
Лариска придивилась, задумалась і, збагнувши, що воно так і є, розстроїлася і розплакалась.
- А чому?!.
- А тому, що ти днями собою милуєшся, а допомогти мамі по господарству не хочеш, зі своєю меншенькою сестричкою не бавишся. Твоя врода нікому не буде потрібна, якщо лінькуватимешся.
Лара деякий час сиділа надутою, мов сич. Потім витерла сльози, заспокоїлась і, першим ділом, гарно вимила та причепурила люстерко. Відтак взялася мити посуд, щоб порадувати батьків, які прийдуть з роботи. А сестричці вирішила подарувати гарну іграшку, якою спершу сама хотіла гратися.