Впало люстерко...
Пожовклий лист в осіннім танці
Тихенько застила поріг.
Ти йдеш назавжди рано вранці
-Прости – кладеш мені до ніг.
І сизим мороком осіннім
Зігріті спогади про нас.
І твоя постать вже у тіні...
Кажу техенько: - В добрий час.
А душу сльози роздирають
Дощем солоним на вустах.
А небеса, напевне, знають-
Зустрінемось ми лиш у снах.
Пожовклий лист в останнім танці
Все тишком застила поріг.
В останнє попрощались вранці,
Бо впало люстерко до ніг...
