Заблукала в осені

з рубрики / циклу «Про долю»

Заблукала в осені,

Немовби примара,

Трави ще не скошені,

Не тобі я пара.

Трави ще не скошені,

Певно не судилось,

Не чекала осені,

Може все наснилось.

Дощ січе щосили,

Мов зі мною плаче,

Птахи відлетіли,

Кричить вороняче.

Птахи відлетіли,

У краї далекі,

А ми постаріли,

Самотні лелеки.

Не для нас та зграя,

І не в парі бути,

Ти – один, одна я,

Не можу забути.

Ти – один, одна я,

Ось така дилема,

Може винна зграя,

Може в нас проблема.

м.Славута,

Візьміть участь в обговоренні

На жаль, не всі дороги стеляться до перехресть... Чудово!

Так в чому ж проблема, як "ти – один, одна я"???
То я так, жартома трохи. А вірш хороший, таке часто буває. Щось не збувається на віку. Ніби й проблеми немає... а дилема є!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ