Рядки лягають на папір
відлунням кволим
думок…
Мов відблиск відчуттів,
мовчанням хворих….
Уперто прагнеш осягти
всі «до» і «після»,
яким стає в твоїй душі
занадто тісно…
І ділиш враження на нуль…
Так не буває?
А хто сказати може: «Я
напевно знаю?!»
Отак й лягають на папір
думки поволі...
Хтось сприйме плетиво рядків
як виклик долі….
Харків, 30.10.2014