03.10.2010 02:19

-

3170

10 | 10

 © Андрій Гагін

Осінній ліс

з рубрики / циклу «Мій дім, природа. Екологічні»

Осінній ліс – це королівство 

В якому тиша, тільки листя 

Зверху вниз летить, летить. 

Пора, коли ним вкриті: земля, 

трава, пеньки, дерева – в очах рябить! 

Все жовте скрізь навколо – 

Зелена лиш осика, немов все довкола 

Тече, летить, але без неї… 

Кроки. Гілля опале клацає, тріщить. 

В унісон шарудить опале листя. 

Вдалині вмить птаха закричить. 

Її не видно, як не видно неба – 

Сховалося за кронами дерев. 

Під листям заховавсь грибочок – 

Ледь видно, непомітний…  

виявляється опеньок 

А поряд ні дубів, ані пеньків. 

Стежина повернула за кущами. 

Під ними стелиться рясна ожина – 

Червонолиста, а скрізь синіють плями 

Перлинки її рясних плодів. 

Кисло-солодкі, ледь терпкі… 

Павук заліз на руку десь з ожини, 

Маленький зелено-сірий павучок… 

Злякався мабуть, бо спустивсь по павутинці 

і зник він безвісти серед ожинових гілок. 

Стежина стелиться, зникає у лісі. 

Природа – володіння осінньої краси! 

Поміж дерев… мабуть це знов опеньок… 

На жаль, лиш пляшка з під води! 

Під деревом з під пива банка, 

На дереві висить старий розірваний пакет. 

Сміття безмежний простір і не ховає листя – 

Мабуть тут був якийсь банкет… 

Пляшки побиті, цілі, з під пива, з під горілки 

Кольорові майорять обгортки, 

Відро без дна, поламане, іржаве… 

Пейзаж осінній тут попався в клітку 

Діянь людських та наслідків врожай. 

З відром природа справиться напевно – 

Все інше прикрашатиме віки. 

Залишиться навіки спомин – 

Людська прикраса осінньої пори. 

Біла Церква, 02/10/2010