Ми любим вина
Не злізай, посидь ще на колінах,
Гола, вередлива і смішна!..
Ти чимало знаєшся на винах...
Ти тремтиш, сп"яніла від вина,
Від вина непізнаної хіті...
Від вина незбагнених бажань...
Ніжне тіло в ночі оксамиті
Все тремтить у палкості зізнань,
Тих зізнань, що ми колись пізнали
В перехрестях фабуло-світів...
Тих, що ми у них колись жадали
Зустрічі в віках булих життів...
На коліна ти вологим лоном
Пролила примарний сік бажань,
Наче маниш присмаком солоним
До здійснення ночі сподівань...
Мить- і ти легка, немов пір"їна
З ніг моїх, примарливо-стрімка,
Наче в трансі, солодко-невинно
Скочиш, наче кішечка гнучка,
А тоді удвох, немов єдине
Ми зіллємось в шалі пізнання...
Ми удвох з тобою любим вина...
Ми п"ємо незвідані знання...