Несе мене бричка у гори

з рубрики / циклу «Гуцульська мелодія скрипки.»

Несе мене коник буланий

Крізь сосни, берези, ялини,

Крізь запах сіна аромат

У серце Верховини.

Несе мене бричка у гори

Лиш клацають в ритмі копита,

Качає ту бричку, як штормом

Дощами дорога розмита.

Все вище і вище у гори

Все ближче і ближче до неба,

І хочеться більшого драйву,

Мені цього треба і треба.

Як виїду я на ту гору

То серце щораз завмирає,

Стою і дивлюсь на Язвори

І щастям мене окриляє.

Як губка красу ту втягаю

Складаю в кладовці душі,

І пісню співаю., співаю

Й рифмую рядочки віршів.

Душею я тут спочиваю

Хочеться в трави лягати,

Чарівний Краю Гуцульський

На вроду ти дуже багатий.

Дивитись на Вас хочу вічно

Подяку я долі складаю,

Люблю я Вас гори всім серцем

Люблю Вас всією душею!