На Івана - Купала

з рубрики / циклу «Гуцульська мелодія скрипки.»

Колись мені бабця казала

Встати вранці на Івана - Купала,

І убратися в білу хустину

І йти травами росами аж у долину,

Де найбільше чар - зілля буває,

Де птаство зранку співає.

Папороті зрізати горстку

Обережно покласти у хустку,

До схід сонця назад повернутись,

Тричі в росу окунутись.

На здоров я, на долю веселу

Так пройти до обіда в три села,

По дорозі набрати душиці,

Звіробою, липи, ялиці.

У казан ці чар - зілля покласти,

Заварити й за хату віднести,

У три миски гербату розлити

Тоді можна на цім ворожити.

В першій мисці треба ноги вмивати,

Щоб ніякого лиха не мати,

Другу миску на голову влити,

Щоб довго, щасливо прожити,

В третій мисці лице умивати,

Щоб добру доленьку мати…

На три доріжці водицю ту виливати,

Слова чарівні при цьому казати.

Та я не послухала бабці

В росі замочити боялася капці.

Думала, що і так доля буде щаслива,

Та таки бабці я не вгодила.

Долю треба у Бога просити,

Долю треба іще заслужити.

А чар – зілля завжди пригодиться

Від очей, печінок і від серця.

Вставайте рано на Івана – Купала

І збирайте в траві, що попало,

Усі трави мають силу цілющу

Життя буде у вас не вмируще.