28.12.2014 11:59
© Антоніна Грицаюк
Нове життя
з рубрики / циклу «Про долю»
Гнітили, як тільки могли,
Та він не піддавався,
Все закривали на замки,
А він лиш усміхався.
Збивав коліна, то пусте,
Сміливо йшов вперед,
Болючі рани, кров іде,
Життя його не мед.
Тріщали, рвались кайдани,
Кров у скронях била,
Він обійшов усі пастки,
Його талант був – сила.
Його життя кому скажіть,
Яке до того діло,
Чи він стоїть, чи він біжить,
Ступає вперед сміло.
Дні йшли і місяці,
Вже й роки пролетіли,
Він не сидів на самоті,
Всі почуття не вбили.
м.Славута,
