Ранок.., з ароматом часу,
Остання нота, класика, Шопен...
Втрачаючи знайдеш не так багато,
В човні, що відпливає-біль і щем.
Повітря денне.., пахне часом,
Найдовший відлік в нікуди.
Єднання фарб без колориту,
Розмиють краплі ЧИСТОЇ води.
Пахучість надвечір`я часом,
Думки без мрій,
Прочитане.., пусте...
За обрій закотилося чекання,
Усе проходить і усе пройде.
Вночі.., повітря пахощами часу,
Життєвий прояв у душі,
Усе пройде, усе минає,
І найдорожче у дешевизні.
У парі час і човен.., вже не повернути.
Зникає силует у темній млі...
До крику, до знемоги, до безсилля,
Де найрідніші переходять у чужі...
