Сашко Новік Говорять
Говорять гармати,
а дипломати
на них гріють руки,
змінюють look-и,
змінюють правду
залпом із граду,
стрічаються радо,
бенкет на нараді -
комусь ще пожити,
а тобі - помирати.
хриплять вже гармати:
стомилися, хочемо спати.
тільки зимно, немає сну
окрім вічного,
тобі і мені - у війну...
тільки зимно, затихають звуки,
де б це його погріти руки
13.02.2015 22:29 тріангуляція мобіли => © |
да, дочекались війни. Жили собі і не очікували. дипломати, депутати - щури гівняні. |
13.02.2015 12:35 Ганна Коназюк => © |
 Чудово написав! |
11.02.2015 23:20 Деркач Олександр => © |
 Гарно...класно підмічено... |
11.02.2015 16:19 Володимир Пірнач => © |
 Дивно, але у війні на всіх рівнях намагаються "нагріти руки" одні буквально, а інші.. |
11.02.2015 08:44 Тетяна Белімова => © |
 сумно, але правдиво(( |
10.02.2015 19:27 Олена Вишневська => © |
 Саш... просто по-твоєму... про правду гірку! |
10.02.2015 19:23 Світлана Рачинська => © |
 Дуже сильний твір. Малий розміром і великий наповненням. Чудово, Саш! |
10.02.2015 17:49 Каранда Галина => © |
 так, руки гріють по-різному... найбільше бісить, як вони там у вищих ешелонах одне одному лапки тиснуть, зіткнувши нас лобами... зимно.... сильно, Саш. |