Постаріло все село

з рубрики / циклу «Про долю»

День за днем і рік за роком,

Мовби й не моргнула оком,

Старість стукає в вікно,

Постаріло все село.

Тут не довго рахувати,

Брязкають лише лопати,

Цвинтар день у день росте,

Жаль за душу все бере.

З восьми коминів йде дим,

Були міцні, мов той грім,

А тепер всі доживають,

Та на цвинтар поглядають.

Знов у церкві дзвін лунає,

Катря в вічність вирушає,

А колись усе було,

Молоділо все село.

Школа та садок дитячий,

Народ був то не ледачий,

Гнувся колос від зерна,

А тепер, мов цілина.

А, як молодь заспіває,

З грудей серце вилітає,

Розгубились хто куди,

Замела зима сліди.

Декілька іще стежин,

Та церковний лине дзвін.

м.Славута,