Несправжній цар роз’їздився російською землею
З сльозами ботоксу та гримом на лиці,
А «справжнього» допитують в застінках мавзолею,
Куди подів валізку з кнопкою й стільці.
І мав би вже зізнатися катам у час пропащий,
Про гарнітурчик дорогий і «чемайдан».
Та раптом збунтувалась чернь, що «царь нєнастоящій!!!»,
На Красній Площі затіваючи Майдан.
Не схожий їм?!! Ще кращого гримують ляльководи
З прихованих від мас кремлівських тайників.
Бо хто ті простолюдини? З їх мовчазної згоди
Давно можливим стало шоу двійників.
Що ж «справжній»? Може дух спустив, чи все ж прийшов до тями?
Ця новина надійно схована в імлі,
Та, кажуть, десь тихесенько рвонули за стільцями
Безпутній попик і вістун на киселі.