Я сьогодні спізнюсь...
Я сьогодні спізнюсь додому, спізнюся жити,
Навіть книгу читати спізнюсь чи пошту гортати,
Бо сьогодні це небо – о небо шалено світле! –
Розгорнуло саван над містом, такий крилатий,
І раптово – лавандовий.
Різко вищать автівки,
Двісті раз світлофор починав свій відлік багряний,
А я просто стою і вбираю шалено, дико
Свіже поле лаванди без жодної тіні туману.
Перша зірка й ліхтар проривають цю темінь міста,
Все далеко позаду, за кілометри й милі.
У лавандову далеч і хмар височінь перисту
Дуже м’яко і ніжно врізаються мої крила.
