07.04.2015 10:14
для всіх
157
    
  - | -  
 © Педченко Олена

Прапрадідова груша

Прапрадідова груша

з рубрики / циклу «...із Слобожанщиною в серці назавжди...»

На Харківщині, серед поля, 

Старенька груша ще росте…

Колись давно, мать за царя Миколи, 

Прапрадід мій садив те деревце.


Тут збудував він білу хату

Створив сім’ю і виростив синів.

Навчив їх землю рідну поважати, 

І пам’ятати хутір, той серед полів.


У всіх нащадків різні долі…

Далекі й часом плутані шляхи, 

Та повертаються вони до того поля, 

Хоча б на мить до рідної землі.


Пройтися полем, де колись стояла хата, 

Спуститися до річки, де росла верба…

Скажіть, невже це так багато?

А серце от у грудях ожива…


Колись приїдем, а її немає…

Можливо час й пенечка не лишить…

Та кажуть кров нічого ж бо не забуває, 

Раз пам’ятаєм – значить будем жить!


Харків, 04/03/2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 31.03.2017 09:02  Каранда Галина => © 

 10.11.2016 00:43  Вікторія Івченко => © 

Мені сподобався вірш. Є почуття, є образ.
Підправити можна...
"На Харківщині милій, серед поля -
старенька груша... Тут вона росте…
Були часи - ще за царя Миколи -
Прапрадід мій садив те деревце.
Поставив коло нього білу хату,
Створив сім’ю і виростив синів.
Навчив їх землю рідну поважати,
І хутір свій любить також навчив.
У всіх нащадків наших - різні долі…
Далекі, часом плутані шляхи... Але вони вертаються до поля -
хоча б на мить... До рідної землі.
Побуть на місці, де стояла хата,
І коло річки - тут росла верба…
Хіба для цього треба так багато?..
А серце от у грудях ожива!
Колись приїдем, а її немає…
Можливо, час пеньочка не лишить…
Нічого, кажуть, кров не забуває, Якщо ми пам’ятаєм – будем жить!"

 07.04.2015 13:08  Тадм => © 

трішечки б допрацювати.. наприклад "мать за царя..." - не сприймається, "пенечка" теж виправити б... ну й опечатки.... Поки що без оцінки