...хоч краплю любові...
з рубрики / циклу «Україна. Мандруючи обпаленими сторінками.»
Знемагаючи стогне земля,
І втрачає свідомість від болю.
Вицвітає картина буття,
Бо нема більше фарб у любові.
Бо куди не поглянь - всюди біль,
Ще ненависть відсутність надії.
Вицвітає картина буття,
І стають чорно-білими мрії.
Навкруги лише кіпоть і дим.
Ще металом засіяне поле.
Помираючи стогне земля,
І благає, хоч краплю, любові
Харків, 04/04/2015
