20.04.2015 00:34

для всіх

244

1 | 1

 © Андрій Гагін

Передчуття

з рубрики / циклу «Нуртовище думок»

Шумить. Той шум не дощ, не вітер в чорно-мерзлім полі.

Не мова лісу. Може то не шум, а біль? Чи гірше.

Хіба гроза, що льє свій сум у далині. До болю.

Чи може спів - синам кобзар сів думу розповівши.

Щодня відкрити світ. Невже далеко. Стоголосся.

Що зве з середини. Як гніт. Вночі, мов стукіт серця.

Набат. То дзвін. Бо десь з душі у когось віднялося.

І чаша випита до дна, та вірою зоветься.

Де вже нема вини, а правда дрібка цукру в перці.

Невже не чути сенс і сутність сховану на денці -

Нескорені, живі, надію маємо у серці…

У нас живе цей світ, те що приймемо – зостанеться.

22.03.2015