20.04.2015 00:34
для всіх
236
    
  1 | 1  
 © Андрій Гагін

Передчуття

з рубрики / циклу «Нуртовище думок»

Шумить. Той шум не дощ, не вітер в чорно-мерзлім полі.

Не мова лісу. Може то не шум, а біль? Чи гірше.

Хіба гроза, що льє свій сум у далині. До болю.

Чи може спів - синам кобзар сів думу розповівши.


Щодня відкрити світ. Невже далеко. Стоголосся.

Що зве з середини. Як гніт. Вночі, мов стукіт серця.

Набат. То дзвін. Бо десь з душі у когось віднялося.

І чаша випита до дна, та вірою зоветься.


Де вже нема вини, а правда дрібка цукру в перці.

Невже не чути сенс і сутність сховану на денці -

Нескорені, живі, надію маємо у серці…

У нас живе цей світ, те що приймемо – зостанеться.



22.03.2015

Андрій Гагін цікавиться

  • Андрій ГагінМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.04.2015 12:34  Тетяна Чорновіл => © 

Рядки, що йдуть від душі.

 20.04.2015 08:18  Тетяна Белімова => © 

Пане Андрію, чудовий твір! Філософський і цим цікавий. На жаль, рима нерівна - дещо можна підправити у першому катрені.