Ясмин
Вечір пахне ясмином, ясминовим чаєм зеленим.
Розквітають вірші крізь рясне щебетання пташок.
Це нарешті весни пробивається голос до мене.
Проростає ясмин у намисто з холодних зірок.
І несе той потік десь далеко від сутінків сірих,
Поміж сплетення рік. де ніколи не було мостів.
Чи знайдуться десь там незнайомі чужі сувеніри?
Чи напишуть мені жменьку ніжних і щирих листів?
Повернеться ясмин аж наступного року весною.
Теплий вечір у ніч перейде і погасить вогні.
Та згадається сон золотою твоєю струною
Завжди буде весна у пахуче-яскравому сні.
