Надворі січень – осінь вже забута...
Надворі січень – осінь вже забута,
Й думки усе частіше про тепло…
Та ще гладінь на річці льодом скута.
У візерунках від морозу скло…
Водохреще за тиждень… Потім лютий
Закрутить хуртовинами, завіє...
Чи зможе сонце якось натякнути
Й подарувати на весну надію?
А може треба березня чекати
В примхливі дні, у сенсі непогоди,
Коли не випускає нас із хати
Останній тиск зимової негоди?
Так думав я прокинувшись і, з ранку
Тупцюючи на кухні у пітьмі,
Готуючи із цукром кави склянку
Для повного пробудження собі…
А поки заськи снігу і морозів.
Туман зрання будинки обгорнув
Й мене чекає з хати на порозі…
Хоча б хтось снігу білого жбурнув…
