І цей день догорів без мене…
І цей день догорів без мене…
Зранку до ночі просидів удома,
навіть не поткнувшись на двір:
в моїй душі оселився звір –
Ненависть.
Жаждивість помсти.
Хіть убивства ворогів.
Очі втоплені в монітор,
рука застигла жебруще на «мишці»
й навздогін нескінченній низці новин
біжу, сковзаю, кочуся
все далі, все глибше униз…
По колам пекельних намірів,
що мають принести благо та мир.
Скрегочуть у грудях жорнова образи,
гран за граном сіється порох душі
в набої,
котрими нещадно стріляє мозок
у миролюбність власного серця…
Війна – це, перш за все, самогубство.
