03.05.2015 14:02

для всіх

276

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Кульбабовий дивосвіт

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Є дні, які складаються із самих запахів, коли ти відчуваєш цілий світ нюхом, удихаючи й видихаючи його крізь ніс… А в інші дні… можна тільки вухом почути, як гримить і бринить усесвіт. Є такі дні, що їх треба куштувати на смак, і такі, що краще відчутні на дотик. Випадають і такі, які належить сприймати всіма чуттями разом…
Рей Бредбері «Кульбабове вино»

Пушинками кульбабового сну

Торкнула ніч тумани півпрозорі, 

У присмерку вині хмеліють зорі, 

А час бреде в безчасся дивину, 

Де терпко палахтять кульбаб лампади

Ти чуєш, як бринить цей дивосвіт

Десь на межі від видиху до вдиху?

Ні, не світання ніч чарує тиху –

Сяйнувши, мов кульбаб медовий цвіт, 

Цілунків золотяться аромати.

Ніч провокує присмаками зваб, 

Завівши в шалину сум’яття часу.

Нам вдасться, мабуть, вибратись не зразу

З квітучих хащ кульбаб… кульбаб… кульбаб???

Сприйнявши часу млу всіма чуттями.

Зажди… Не руш… Цю мить іще вдихну, 

В очей твоїх розтану оксамиті.

На дотик пелюстки, росою вмиті, 

Немов ковток кульбабового сну, 

П’янкого й запашного до нестями.