Маріанна Двері
Відчиняться колись двері,
Напевно, до дивосвіту.
Відкриється новий простір,
Обмежений в утлі стіни.
А може вони назовні?
У вільне безмежжя неба,
У те, що кінця не має,
І вітром овіє вірним.
То варто відкрити двері.
То можна замки зламати.
В повітрі нова пригода,
І диво уже можливе.
06.05.2015 18:38 Тетяна Чорновіл => © |
 Летючий такий, бунтарський вірш. Сподобались образи! |
06.05.2015 08:03 Ганна Коназюк => © |
 Оптимістичний, філософський, чудовий!.. |
05.05.2015 19:27 Тетяна Белімова => © |
 Дуже гарно, пані Маріанно)) Навіть не того, що оптимістично, а радше, через метафори. Двері і ключ)) Улюблена мистецька тема багатьох)) |