16.05.2015 10:01

для всіх

238

3 | 3

 © Дон Бікоз

Прокляття і благословення

з рубрики / циклу «Ціна трипільської трагедії»

із пальця потекла калина, 

і впала ниць на білі рушники, 

вхопила кисень, скрикнула: "Мій сину", 

а там юнак лишився без руки.

а з вій, як з зламаного стержня, 

текло чорнило, капало в сувій, 

земля суцільна, та проте поверхня, 

вся в тріщинах... "О сину, ти лише не млій"

то не рука писала, а душа безкрила, 

поклала лист... "Ні, ще раз пригорну", 

зняла ікону, поблагословила, 

немов удруге сина на війну...

під низ поклала свіже полотно, 

що пахло кров`ю і безмежною журбою, 

поглянула в вікно... темно, все одно, 

здригнулась і заснула... нічка за горою.