Який же він виснажливий, цей дощ…

з рубрики / циклу «Осягнення суті (філософська лірика)»

Який же він виснажливий, цей дощ….

Витягує по крапелечці душу,

Що потребує лиш одного – прощ,

Та, зачарована, ніяк не зрушить:

Вслухається у відгомін води,

Вистукує ритмічно дивні звуки,

Немовби закликаючи: «Сюди!

Змивай, змивай ці наслідки розлуки….»

Тримає у полоні… Рятівник?

Напевно так, бо й справді міру знає:

От, ніби, йшов і раптом швидко зник,

Надію промереживши по краю….

Харків, 17.06.2015

Візьміть участь в обговоренні

19.06.2015 09:23 Тетяна Белімова => ©

Тетянко! Отримала справжню естетичну насолоду)) Дякую!

19.06.2015 00:10 Панін Олександр Миколайович... => ©

Гарна поезія. Надія - понад усе.

18.06.2015 21:35 Мальва СВІТАНКОВА => ©

Які ж Різні емоції дощу!
Зачіпає.

18.06.2015 19:44 Олена Вишневська => ©

ЦЕ рясний дощ щирих відвертих емоцій, Танюш! Дуже сподобалось!!!

Мені надзвичайно сподобався останній рядочок, та і вірш загалом... Щось задощило на Порталі, а як гарно задощило!!)

дуже гарно!

а в нас тільки сьогодні розпочався. ще радію йому.

і взагалі:

На відміну від прозових творів, у яких кульмінація повинна бути найдраматичнішою, найефектнішою, найчитабельнішою і такою, що западає в душу, у поезій я ціную початки і кінцівки. Тут рядок "Надії промереживши до краю" винятково вдало завершує поезію. За це Вам у якості нагороди -- виставка В. Семиноженка у художньому музеї. (З повагою!).

... й відправив нас усіх до раю)))) Ех, як гарно Ви сказали про дощ. обожнюю дощ. Музику дощу обожнюю)))) І ваші вірші теж)))) Успіхів!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ