Висохла волошка

То не волошка, то уже гербарій,

Забутий між сторінок книги, з часом, побілівший цвіт. 

Таких не відберуть у топіарій. . . 

Куди ж їх злежаних, потрапивших під гніт. . . 

Вже не милує око, лиш смуток викликає, 

І до душі. . . чомусь усе ще запашна, і до душі. . . 

Немов всі таємниці рідного поля знає. . . 

І вірність зберігає небу й недоказані йому вірші. 

вдома, ноут, 04.06.2015