Доні
Привіт, моя леле доню
роси небесної благодать
ще вчора тримав у долонях
а ти - у непевний час.
тужать розкішні верби,
уже, по той бік весни.
яка ж ти святково-небесна.
не зупиняйся – люби.
тремтить, як листочок осики,
слово моє і рука.
я вчуся у Бога просити
потрібні тобі слова,
щоб не торкнутись зіниці,
не сполохати звуком тінь,
не перейти границі
не сотворених ще світів.
ти в сильних руках кохання.
а мрії – сліди на воді.
лиш серця прадавнє прохання,
тримаючи-відпусти.
не мені говорити про вічне,
і хто зрозуміє життя?
любити – а праведне й грішне
сховає в цвітінні весна.
нічого мені нетреба.
мій трунок - життя твого крик,
сліпого дощу веселка,
терпка і щемлива мить.
бажання мої - то пісок,
їх вітер кидає в очі.
Ви ж вірите у любов?
Ви у руках Господніх...
