29.07.2015 12:24
© Оксамит
Широкий шлях
з рубрики / циклу «Колись я тобі скажу»
Неси ж мене, коню, по чистому полю,
Як вихор, що тутка гуляє,
А чень, утечу я від лютого болю,
Що серце моє розриває. І Франко
Свіжий ранок-дарунком,
Чисті роси криштальні,
В мерехтливому мареві пісня птахів.
Нескінченні і довгі години чекання,
Ще сторінка пожовкла лягає в архів...
Ой ти поле життєве-
Красиве, багате,
І як важко буває свій шлях віднайти,
У волосся вплету квіти сонця яскраві,
За грядою віків не зникає - ЛЮБЛЮ...
Заховаюсь в безмежжі широкого лану,
Поєднаюсь з високими мріями хмар,
У простому малюнку.., стільки любові,
Візерунок природи зафарбує печаль...
Заспокоюсь душею..,
Все змінилось навколо,
Суперечливість думки, але віра жива...
Як прочитана книга, що залишила спомин,
І стежиною в серці на життя пролягла...