Пристрасть
Жага купає серце ніжно росами,
Вогненно-присолодженим дощем...
Світанок ми увічливо попросимо
На трішки запізнитися іще.
Пливу в обійми шалу заворожена, -
Бери мене у місячну блакить!
Сховатися від себе вже не зможемо,
Коли багаття пристрасті горить.
Вином заллю сповна високі келихи, -
І погляд обеззброєно-наги́й,
Скуйовджені мого волося пе́лехи, -
Усе змішається в коктейль жаги.
Немовби жертви неземної повені,
Пливем безвільно ріками медів.
Усі бажання викрито приховані...
Ти мною назавжди оволодів!
