Ілюзія правдивості
з рубрики / циклу «Ілюзія правдивості»
Рукой покорною протянутый моей
Лик, тонкой кистью на эмали крутобокой,
Так верно писанный, что нет его точней. Вероника Франко
Їй вистачило якихось секунд, щоб закохатися в ту країну. Дитячий розум сприйняв по своєму, закарбувавши в пам`яті сюжет передачі "Клуб кіномандрівників" Відчуття чарівності, яке супроводжує Її все життя.
В голубому безмежжі вічний пілігрім Вітер загорнув в свої обійми Хмаринку. Двоє у безкінечній висоті. Здавалось ніщо не втрутиться в ідилію, і ніхто не розіб`є того тандему. Вдвох-назустріч мріям, разом-через всі дороги чекань-за руку і від світу. . .
- Ти мені допоможеш?
- Авжеж.
- І навіть не спитаєш?
- Швидже гадаю, то не прохання, а пропозиція від якої я не відмовлюсь. Подробиці при зустрічі замовнику.
- Ти не можеш, щоб не з`язвити. . .
Хто б Їй, що не казав, а Вона вірить, що дружба між жінкою і чоловіком існує. В чому вона полягає? На чому тримається? А хіба треба, щоб чесне і відкрите в чомусь полягало? Для того, щоб попити кави, згадати молодість, поділитись сьогоденням багато не треба. Вистачить простого розуміння, яке може тривати довгі роки. . .
Хмаринка з Вітром грали наввипередки. Шалена свобода рухів. Одне за одним і одне до одного, незважаючи, не озираючись. Висота мрій, втілення бажань. Разом через всі дороги чекань-за руку і від світу. . .
- Скільки часу я маю?
- Скільки тобі треба, стільки й буде.
- На чайові не претендую.
- Ти не можеш без сарказму.
Пишні палаци, величні площі, живописні вулички. Запах квітів. Благородна кров. Аристократична зовнішність-саме такою є та країна в яку Вона закохана з дитинства, де візитною карткою пливуть казкові човни, якими велично кермують гондольєри. А ще в тій країні завжди панує ХIV століття, де декольтовані плаття, як символ ніжності і жіночності. Відкрите публічне життя, епоха відродження, інтриги всемогутніх кардиналів, влада дожів, незалежність, індивідуальність, несхожість. Країна-Жінка, і цим все сказано, мудра, шалена, весела, ніжна, пристрасна, вірна, де поєдналось непоєднане. . .
Вітер відлітав, залишаючи Хмаринку, вона переймалась, а він з`являвся зненацька і загортав її в свої обійми. Небесний шлях. Серце птахом у грудях. Разом через всі дороги чекань-за руку і від світу. . .
- Кожного разу ти мене дивуєш.
- Не всіх слабих, ще повбивало.
- Те, що ти затіяла викликає і хвилювання і інтерес.
- Не переймайся, все буде добре.
Його фірмі п`ятнадцять років. . , і можна було б багато розповісти про нього, але то буде неправильно. Кажуть - робиш добро кидай у воду. Своїх вчинків не рахуй, а чужих не прагни. . .
Вона буде хазяйкою на тому святі, і в підтримку Їй буде весь його колектив.
Вітер все частіше й частіше залишав Хмаринку на самоті. Налітав скупо і холодно. Недобре передчуття закрадалось у душу, але віра наскільки перемагала, що одне тільки разом через всі дороги чекань-за руку і від світу, переможно вселяло надію. . .
Недалеко за містом, є чарівний куточок. . , той хто володіє тією землею, напевне теж закоханий в казкову країну Венецію, і саме там Вона організує свято. . , і дарма, що майже все відтворене не справжне, все, що там зроблене, зроблене душею. І Їй залишиться зовсім небагато, зробити так, щоб всі присутні відчули себе закоханими. . .
- Ти у відпустці була?
- Ні.
- Маємо сім днів на втілення твоєї мрії.
- Якої?
- А хто казав, що венеціанські жінки най-най-най.
- Ти будеш мене порівнювати?
- Перестань я серйозно.
- Ні. . , мрії втілюються серцем і душею.
То в чому ж та ілюзія правдивості? в тому, що коли не просиш і не чекаєш, то це приближує до омріяного?. , чи в тому, що своїх вчинків не рахуєш, а чужих не прагнеш? Чи може й справді дружби між чоловіком і жінкою не існує? А як же тоді, те заради чого живеш і віриш? Як же через всі дороги чекань за руку і від світу? Не шукай відповідь, немає її. Айвазовський все життя беріг рожеву туфельку Марі Тальоні, яка ніколи не була з ним разом, а казки Андерсена живуть і будуть жити, бо багато років до нього в сни приходила кохана Ріборг, яка теж ніколи не була з ним. . . Взаємність і розуміння велика робота, без відпусток і вихідних. А як же Її мрія?
Вітер заплутався в яблуневому листі ніжно наспівуючи достигаючим плодам. . , в небі плавали порваті клапті болосніжного шумовиння. . .
