Коли за вікном зимою темно

з рубрики / циклу «Зоряний пил. Ніч»

Темно!

Та так, що здається лиш тіні не сплять,

Малюють таємність незримі курсори.

Зимового снігу то сіра печаль

На білих, при світлі, колись коридорах.

Все ними укуталось: ніч і зима,

Морозною тишею мла невагома.

Сніжинками вниз лиш летить дивина,

І знову вона, мов солодка оскома.

Таємно й прозоро встеляє все сон,

І вже до весни буде спати природа.

Ледь сумно, що зорі сховавши циклон,

Приховує світлу, яскраву їх вроду.

Ховаються тіні на схилах снігів -

Ліхтар пробудився у сповіді вітру...

Чомусь захотілось, щоб знову згорів,

І справжню вернув неповторну палітру.

Біла Церква, 21.12.2010