КАМАЛІНКОВИЙ СИНДРОМ

з рубрики / циклу «ЗАЯТРИЛОСЬ КАЛИНОВЕ ГРОНО»

«…камалін, камалін, камалінка моя,
в саду ягода малін, камалінка моя…»
(уривок з духовного гімну аборигенів Камалінкії)

Кордон в кордон із нами є держава,

Зашорене збіговисько людей.

Примножується злісна її слава

Ціною гноблень, крові і смертей.

В державі тій живуть аборигени,

Не звивинами мислячі – нутром,

Бо змалку їм кодується у гени

Мутований правителем синдром.

Духовно хворі не минають лайки,

Чесноти перетворюють у тлін,

І під печальні трелі балалайки

Синдромний гімн свій тужать – «камалін».

Не всі синдрому піддаються, звісно,

Та «виродкам» дихнути не дають,

Їх камалінки виявляють злісно,

Як натякне мутатор, то й уб’ють.

Й через кордони пруть «людці хороші»,

Не визнають ні Бога, ні вини,

Стріляють, нищать просто так, за гроші,

Бо, мов, достойні жити лиш вони.

Хтось може скаже – вірш цей не на часі,

Є теми актуальні, осяйні.

Та вже в Криму синдром і на Донбасі

Гугнявить камалінкові пісні.

Мутант перехідний! Щоб наші люди

Не підхопили пошесть ту страшну,

Вакцину віднайти потрібно буде,

Коли, дасть Бог, закінчимо війну.