Обережність?

з рубрики / циклу «Перехрестя»

Чомусь так хочеться безумство сотворити

Душевні бити грати і почуття розбити

Щоби позбутись болю, полікувати рани

Щоби пішло кохання, закрив душевні крани.

Чого так рідко серед ночі бачу щире небо?!

Чи років стало більше? Чи воно не треба?!

Став дуже обережним не біжу на зустріч

І замість поцілунку кує мене параліч!

Боюсь твого торкання, як-то удару струму

І стримую бажання, як клей тримає гуму.

Щосили стисну губи, щоб не образить словом

Ховаюсь за байдужість, неначе б то за ровом.

Та чи доречно марно, себе отак картати?

Мовчати і терпіти, та все одно кохати…

Прийде кінець терпінню, як і цьому віршу

Розкрию я обійми, - впущу тебе у душу!