Всередині

з рубрики / циклу «Науково-задерикувато з елементами монстрізму»

Те, що люди називають душею,

відлітає в нерозмічену область,

оминаючи кластери та реєстри,

те, що її робило нею,

змонтовано в віртуальний образ

і волоссям гуляють двійкові вітри.

А її пересолені губи,

запалені ніччу червоні повіки,

назавжди змикаються в лінію розмежувань,

замість вдиху приймає куки,

стукіт серця змінюють кліки,

і безліч відповідей без запитань.

Сповнюють корпус відтинки

оптико-волоконних нервів

з мітками "сила" чи "грунт".

Штрих-коди дощу стишили лінки

і Йоханесбург розплющує вранішнє небо,

все надзвичайне зазвичай відбувається тут

Візьміть участь в обговоренні

19.12.2015 22:01 Оля Стасюк => ©

няшний віршик)

13.11.2015 20:10 :) => ©

я інколи дуже хочу, щоб це все пропало. ці віртуальні образи, лайки і т д. сумний в.

11.09.2015 23:27 Каранда Галина => ©

Подивились. Тепер зримим стало абсолютно все
І штрихкоди дощу ... Хоч і без перегляду здавалося, що зрозуміла... Рівні сприйняття...

11.09.2015 08:28 Богдана Копачинська => ©

Таке воно віртуальне кохання...

10.09.2015 23:18 Каранда Галина => ©

з компа таки легше... завдяки картинці розібралася таки в твоєму роботі Чаппі))) нормальний чувачок) але Воллі вже такий звичний і рідний))) (хоч я його колись тут вперше в тебе побачила. давно відстала від життя))))

10.09.2015 21:34 Каранда Галина => Деркач Олександр

Не до мене... Теоретично поки тільки в мене мають не вставлятися... У вас повинні... Питайте в Суворого. Чорновіл буквально вчора чи позавчора вставляла працююче...

10.09.2015 21:27 Деркач Олександр => Каранда Галина

до речі, правда це питання може не до Вас але поки згадав - чому зараз не вставляються посилання, в смилі працюючі? і відео?

10.09.2015 21:25 Деркач Олександр => Каранда Галина

особо не дуже цікаво, новинки всякі але провальне все, експерти так вважають)

10.09.2015 21:22 Каранда Галина => Деркач Олександр

А що там з тими еплами?)

Те, що люди називають інетом,
Часом сповнює нас
Музикою своїх
Випливаючих вікон,
Потоками інформації,
Яскравими картинами
Нереальних неонових
Відчуттів,
І теплих, душевних листів,
Отого псевдо-тепла,
Що нам так бракує
В житті.
І ми вже наркоманимо тут
Вдень, і вночі,
В віртуалі отім живучи
Метеликами
Безсилими.
Безвольними
Та безкрилими.
************************
роЗплющує... )))

цікаво...правда я після перегляду презентації нових Еплів)) може не так сприймаю

Так а по той бік віртуального образу щось залишається? Хоча б стукіт серця?



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ