Віталію, дуже щиро, зболено написали. Якщо це відгомін реального горя - прийміть мої співчуття. *********** Я тільки трошки-трошки хотіла б порадити, якщо ви не проти. ПЕРШИЙ КАТРЕН. Рози... це ж троянди, правда? Щоб цього уникнути, пропоную : ********** СолонИМИ краплинкАМИ СТРУМОЧКИ СЛІЗ збігають І подолавши щік овал, занурюються в квіти Маленька плаче дівчинка, БІЛЯ ТРУНИ РИДАЄ, Ну як їй пояснити, що значить те «не жити»?! ************ ТРЕТІЙ КАТРЕН. Веди мне в садочок, я там віршА розкАжу, ****************** Виходить трохи не той наголос, згодні? Можна спробувати так: *************** Благаю тебе, таточку, прокинься вже, прокинься Веди мне в садочок, ПРИЙДИ МЕНІ НА ПОМІЧ. Як уставать не хочеш, тоді мерщій посунься, Я в цей червоний ящик з тобою ЛЯЖУ поруч!...» **************** А втім, Ви, як автор, можете залишити все як є. Ваше святе право. ********************* В цілому - мені дуже до душі. Гарно написали про таке горе...
Туга, сум і сльози на очах, коли читаєш Вашу поезію "Розбите щастя". Невимовне родинне горе. Особливо боляче за дітей. Цей вірш - це наше сьогодення. Дуже жаль, що таке. Вам натхнення на творчій ниві.
Поезія "Розбите щастя" В.В.Савчука має неймовірну глибину і силу філософських емоцій, що переконливо змальовані у переживаннях дівчинки за втраченим на війні татусем та у небайдужому авторському ставленні до родинної трагедії, що уособлює біди й переживання усього народу. Творчих успіхів! З повагою!
